Головна подія 2009 року

Рік що пройшов був досить непростим. Деякі події були значними та масивними, наприклад криза, епідемія, вибори, євро 2012. Деякі були досить непримітними водночас дуже суттєвими.
Рік що пройшов приніс 20-и річчя виходу Української Греко-католицької Церкви з підпілля. Для мене це дуже особлива подія. Я був хрещений вдома, у часи коли це офіційно заборонялось та каралось. Священник що здійснював Таїнство належав до Церкви у підпіллі. Катехізацію проходив якраз на початку дев’яностих.
Коли переслідують за віру, учасниками спільноти залишаються ті, хто дійсно її мають. І священники дійсно йдуть за покликом, а не за грошима та владою. Вони точно знали що їх багатство не чекає, і що за свою віру цілком ймовірно їх будуть мінімум садити у тюрми на десятки років, а можливо і розстрілюватимуть.
Це були носії справжньої Віри у Христа. Коли Церква вийшла з підпілля вони, ці носії, як насіння дали плоди. Це саме їм та вірянам можна завдячувати тому що Західна Україна має відносно високий рівень моральності та духовності.

Чому це так важливо для мене? Церква дала мені той місток до Бога, яким можна скористатись щоб наблизитись до Нього. Це мені дало змогу прислухатись до Нього. Протягом останніх декількох років я деколи робив рішення які більше базувались на совісті чим на ринкових відносинах. З точки зору грошей рішення виглядали єдино правильними, але з точки зору совісті – не дуже коректними.
Збоку воно виглядало по меншій мірі не дуже розумно, але Бог – це стабільність та порядок. Як виявилося ці мої рішення поставили мене у позицію в якій я зміг суттєво покращити своє становище в часи кризи в ІТ, коли більшість переживала чи вони взагалі здатні зберегти свої місця. Звичайно що чуда не було, треба було довго Ñ– важко йти до цих цілей, але принаймні дорога, яку підказав мені Бог, вела мене туди куди треба.
Це в свою чергу дало мені спокій.
Насправді я був безпосередньо сильно зачеплений усіма поганими речами які відбулись у 2009 році, але Він завжди давав мені сили встояти та йти далі. Причому не “забити” на події що діються навколо, ігноруючи реальність, а власне сприймати речі такими якими вони Ñ”.
Таким чином я почав 2010 з суттєво більшими здобутками чим були на початку 2009, та більш сильнішим внутрішньо.
Цьому всьому я завдячую одному Богу, який давав мені сили Ñ– вберігав мене від злого, а якщо щось погане ставалось – давав зрозуміти чому саме та пояснював мету.
Та завдячую Греко-католицькій Церкві, яка коли я приходив по духовну їжу, давала мені саме духовну їжу. Причому власне поживну та корисну їжу, а не “фест фуди”, які швиденько робляться, але сумнівної користі, або “гарні делікатеси”, які дуже гарно виглядають, але мають близьку до нуля поживну користь, Ñ– якими якщо постійно харчуватись можна духовно вмерти.

Звичайно не все було чи Ñ” ідеально. Треба покращувати багато речей, але “краще накладати на цегляний будинок штукатурку щоб було тепліше, чим ставити ще одну дерев’яну балку щоб дірявий дах не завалився”.

Роздумуючи про такі речі, дуже добре розумієш що насправді важливо та що має значення. Влада та світ буде мінятись ще багато разів, але покращення Внутрішньої Людини і все що стосується такого покращення, ось це головний пріоритет.

Саме це вивело для мене цю подію на перше місце.
Тому користуючись нагодою хочу побажати Греко-католицькій Церкві Божих ласк та побільше стовпів віри! Ваша робота не була даремна та дає свої плоди!


Comments

  1. Насправді у церкви зараз проблеми. Серйозні. Дуже. Так, нові храми ростуть як гриби після дощу. Але сила церкви не у храмах, а в Ñ—Ñ— людях. Ð’ першу чергу йдеться про служителів, в другу – про прихожан.
    Зі священниками справа кепська. Серед них процвітає хабарництво, розпуста та інше свинство. За моїми оцінками таких священників – приблизно половина. І я не бачу активних рухів керівництва церкви по виправленню цієї ситуації.
    А виправляти ситуацію треба вже. Інакше церкві може настати балалайка. Якщо вірні будуть і далі втрачатись теперішніми темпами, то незабаром за кількісю вірних церква буде близькою до великої секти.
    Я не впевнений, що вихід з підпілля пішов церкві на користь. З одного боку совєти нищили храми та священників. З іншого – зараз церква нищить себе сама. Можливо, навіть успішніше, ніж це робили комуняки…

  2. Дозволю собі частково не погодитися з Андрієм. Так, проблеми Ñ”, “проблемних” священиків (це слово пишеться з одною Н :) ) Ñ” справді багато Ñ– потрібні певні внутрішні реформи. Але Церква як спільнота активно розвивається, Ñ– це добре помітно на прикладі багатьох конкретних парафій. Парафії занепадають переважно в тих селах, де народ старіє Ñ–/або ємігрує. Це явище, яке можна Ñ– треба побороти, але загалом твердження про самонищення Церкви мені видається несправедливим.

  3. Погоджуюсь щодо днієї “Н” :)
    Як на мене занепад парафій відбувається в моральному плані. І тут першість належить великим містам (як от Львів), а не селам. Я не бачу якоїсь активної роботи церкви у цьому напрямку.
    Внутрішніх реформ теж не особливо помітно. Я б навіть сказав, що це щось схоже на кругову поруку у мєнтів/лікарів…

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *